Меню



Посилання

Чи підтримуєте Ви введення зовнішнього незалежного оцінювання?
Усього відповідей: 180

Цікаві статті


Галопом по Європі

   Я впевнений, про мандрівки мріє кожна людина. Подорожі необхідні для всіх нас, вони розвивають  уяву. Але ще більш цінним для мандрівника є знання, які він отримує. Коли цікавість подорожуючого згасає, він починає нудьгувати за рідною домівкою, де всі речі йому здаються знайомими й улюбленими. Таким чином, мандрівник, крім радості подорожі, має найтепліше почуття повернення додому.
     Ось зовсім недавно, на весняних канікулах, мені випала нагода разом із групою учнів нашої гімназії під керівництвом Ірини Миколаївни Шаповал уперше відвідати країни Європи.
     Наша подорож почалася з швидкісного потягу Київ-Ужгород. У сонячному Закарпатті нас вже чекав комфортабельний автобус із двома досвідченими водіями та тургідом пані Олесею. Зовсім швидко ми доїхали до кордону, де пройшли митний контроль. І…..о-па….ми в Європі! Ближче до обіду нас уже зустрічала столиця Словаччини – Братислава. Тут ми відвідали багато визначних місць, але найбільше мене вразила постать золотого сантехніка. Словаки кажуть, що не сфотографуватися біля цього монумента і не потерти його каску – значить не побувати у Словаччині.
Наступного дня нас вітав Відень – столиця Австріїї. Це місто-легенда на річці Дунай,
де розташовується найбільший палац імператорів Габсбургів, найвідоміша у світі опера та  неповторний монумент на честь Марії Терези. Це настільки витончена скульптура, що здається тут дійсно сиділа жінка, яка ніби закам'яніла. Мої друзі були захоплені рестораном, у якому повне  самообслуговування.  Кава з  медом, яку готував знаний віденський кондитер, – найсмачніша у світі. Третього дня я ступив на землю, де колись солдатом-переможцем крокував мій прадід Петро Васильович. Прага здалася мені казковим містом, де по обидва боки річки Влатви виднілися архітектурні пам'ятки. Кожен із нас загадав бажання на Карловому мосту, й ми вирушили у прогулянку на теплоході. Тут ми пропливали повз шлюзи, побачили народний театр, собори і церкви, дім із зігнутими шпилями, «острів дитячий».
      Подякувавши Чехії, ми поїхали до Дрездена. Його називають «Флоренція на Ельбі» - одне з найбільших міст Німеччини. У картинній галереї Старих майстрів зберігаються видатні шедеври світового мистецтва. Також побачили славнозвісну «Сікстинську мадонну» Рафаеля. «Хід князів» – знамените настінне панно з фарфору, одне з визначних місць Дрездена. На найбільшому у світі фарфоровому панно, складеному з 25 тисяч покладених без швів плиток, зображена кінна процесія, що відображає історію правління князів Веттинів. Саме тут ми  змогли «доторкнутися» до історії, а саме до підкови, яку колись встановив всіма відомий французький імператор Наполеон Бонапарт.
      І на останок ми у Кракові, який гордо носить звання столиці Польщі. Мене вразив величний Вавельський замок на пагорбі над Віслою, в якому за його довгу історію встигло прожити немало королівських родин. Існує місцева легенда про дракона та короля Кракова, який пообіцяв віддати свою доньку в дружини рятівникові. Сміливець знайшовся, причому переміг він дракона за допомогою хитрості й хімії, змішавши сірчане дихання істоти з водою, Тільки от від нагороди хлопець відмовився – побажав, щоб йому зробили чоботи з драконячої шкіри. Тут я навіть умудрився загубитися. Сподіваюсь, Ірина Миколаївна згадає це з усмішкою, бо в мандрівці мають бути пригоди. Чи не так? Потім ми потрапили в серце Кракова – на Ринкову площу, яка є однією з найбільших площ Європи. Першим впадає в очі  Маріацький костел, з вікнами високої, сигнальної вежі, з якої щогодини показується позолочена труба. Вона ніжить слух кожного, хто куштує неповторний мікс звуків цього прекрасного інструмента. На жаль, трубач прощально помахав нам рукою, не дограючи таку чудову мелодію.
      Із Кракова автобус повіз нас у Львів на залізничний вокзал. А вже наступного дня в Києві нас зустрічали наші рідні.
      Сьогодні сучасна людина знає багато, завдяки Інтернету, але відправляючись у подорож, ми, як і раніше, відкриваємо перед собою дивовижний і неповторний світ, який можна не лише побачити очима, але й доторкнутися до нього. Ось так я провів канікули, пізнав багато цікавого і нового.
Бажаю й Вам таких насичених і незабутніх мандрівок!

 

                                                                                      Машинський Олександр

ФОТОЗВІТ:

Переглядів: 105
Читайте також:
• Снiданок - необхiдна умова здоров'я пiдлiткiвК-сть коментарів: 0
• Свято «Прощавай, Букварику!» в 1–В класіК-сть коментарів: 0
• Про відзначення 150-річчя з дня народження Володимира СамійленкаК-сть коментарів: 0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Подписка:1
Код *:
English French German Italian Portuguese Russian Ukrainian
Гість
Рекомендуємо Вам зареєструватися
або
авторизуватись
під своїм логіном та паролем

Гімн гімназії


Вже у коло зібралися діти,
Це Борисполя квіти рясні.
Через море, крізь хмари та вітер
Попливуть наших знань кораблі.
І лунатимуть сонячні марші,
Де не будеш, куди не підеш,
Бо квітуча гімназія наша -
Щирий край без кордонів та меж.
Приспів:

Тож прийдем, юні друзі, навчатись
У дзвінку гімназійну сім'ю,
Щоб батьків, вчителів шанувати
Й Україну любити свою.
На бориспільських світлих просторах
Чути голос ясних перспектив,
Майорить хай наш стяг веселковий
І веде до небачених див.

Після бурі веселка засяє,
А усмішка зігріє вуста.
Хай дорогу в майбутнє безкрає
Нам покаже зоря золота.
І дзвінке золотисте відлуння
Кожен день ми почуємо знов,
Так серця нам виспівують юні-
Вірим в РОЗУМ, НАДІЮ, ЛЮБОВ

Сл. Руденко Т. М.


Прослухати гімн

Тут має бути плеєр...